igdrazil (![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small} igdrazil) wrote,@ 2008-12-31 11:21:00 |
|
Про конкісту І...
Почав нарешті читати книжку яку так довго відкладав на потім «Справжню історія підкорення Нової Іспанії» Берналя Діаса дель Кастільо. Чесно скажу якби то не була історія, то це було б дуже круте фентезі. Тож я не втримаюся і буду викладати деякі цитати. Почну з того, що незважаючи на те, що працею Діаса користувалося дуже багато істориків але видали її лише через півстоліття по його смерті, а повністю та без скорочень книжка вийшла лише в 1904 році. Справа в тому, що правдивий опис подій багато кому муляв очі, то ж деякі придворні історики писали, що Берналь був звісно гарним солдатом і взагалі володів мечем краще ніж пером (насправді писав він добре, а про володіння мечем говорить вже те скільки битв він пережив) і взагалі:
...Из многих мест его [(Берналя Диаса)] сочинения ясно видно его немалое честолюбие и негодование. Из-за страстей своих нередко возводит он незаслуженные и горькие жалобы на Эрнана Кортеса - величайшую личность в этой истории. Для этого он прилагает немалое старание, чтобы выискивать намерения Кортеса, дабы умалить и возвести хулу на его дела. Он же возмутительные речи и доносы солдат считает часто достовернее собственных слов и приказов их предводителя, а ведь, как во всех чинах, так более всего в воинском, опасно тем, которые должны только слушаться, дозволять рассуждать о приказах начальников.
Зі свого боку Берналь теж не мовчав і в своїй книжці встиг протоптатися по тим, хто описав ті події раніше:
...Такова была первая битва Кортеса в Новой Испании, и длилась она более часа.
Иначе она описана у Франсиско Лопеса де Гомары. По его словам, вместе с Кортесом, и даже раньше его, прискакал не Франсиско де Морла на своем коне, а сами святые апостолы - сеньор Сантьяго и сеньор Сан Педро. Конечно, все наши победы исходили от Нашего Сеньора Иисуса Христа, да иначе нам бы несдобровать, ведь, брось каждый из врагов лишь по горсти земли на нас, мы были бы похоронены под земляным холмом. Конечно, милость Нашего Сеньора все время поддерживала нас, и возможно, что посланы были, как говорит Гомара, сами славные апостолы - сеньор Сантьяго и сеньор Сан Педро. Возможно, что я, великий грешник, не сподобился узреть апостолов и видел лишь Франсиско де Морлу на его темно-гнедом жеребце. Но почему же никто другой из нас, участников, не приметил этого! Неужели мы, ввиду чуда, не построили бы храм, да и городок назвали бы Сантьяго де ла Виктория или Сан Педро де ла Виктория, как назвали его - Санта Мария де ла Виктория. Но дело было не так. Не мы плохие христиане, а Гомара - плохой писака.
Доречі писати хроніку Діас почав у віці 84!!! років користуючися своїми записами та спогадами. Дожив він доречі приблизно до 90 років. Так і згадується Усама ібн Мункиз який народився в рік Клермонської проповіді, а помер вже після того як Салах ад Дін відбив Єрусалим в хрестоносців. Звісно двох прикладів малувато для висновків, але люди які провоювали значну або й більшу частину життя, були багато разів поранені і при тому дожили до глибокої старості зберігаючи ясний розум та тверду пам'ять...
Почав нарешті читати книжку яку так довго відкладав на потім «Справжню історія підкорення Нової Іспанії» Берналя Діаса дель Кастільо. Чесно скажу якби то не була історія, то це було б дуже круте фентезі. Тож я не втримаюся і буду викладати деякі цитати. Почну з того, що незважаючи на те, що працею Діаса користувалося дуже багато істориків але видали її лише через півстоліття по його смерті, а повністю та без скорочень книжка вийшла лише в 1904 році. Справа в тому, що правдивий опис подій багато кому муляв очі, то ж деякі придворні історики писали, що Берналь був звісно гарним солдатом і взагалі володів мечем краще ніж пером (насправді писав він добре, а про володіння мечем говорить вже те скільки битв він пережив) і взагалі:
...Из многих мест его [(Берналя Диаса)] сочинения ясно видно его немалое честолюбие и негодование. Из-за страстей своих нередко возводит он незаслуженные и горькие жалобы на Эрнана Кортеса - величайшую личность в этой истории. Для этого он прилагает немалое старание, чтобы выискивать намерения Кортеса, дабы умалить и возвести хулу на его дела. Он же возмутительные речи и доносы солдат считает часто достовернее собственных слов и приказов их предводителя, а ведь, как во всех чинах, так более всего в воинском, опасно тем, которые должны только слушаться, дозволять рассуждать о приказах начальников.
Зі свого боку Берналь теж не мовчав і в своїй книжці встиг протоптатися по тим, хто описав ті події раніше:
...Такова была первая битва Кортеса в Новой Испании, и длилась она более часа.
Иначе она описана у Франсиско Лопеса де Гомары. По его словам, вместе с Кортесом, и даже раньше его, прискакал не Франсиско де Морла на своем коне, а сами святые апостолы - сеньор Сантьяго и сеньор Сан Педро. Конечно, все наши победы исходили от Нашего Сеньора Иисуса Христа, да иначе нам бы несдобровать, ведь, брось каждый из врагов лишь по горсти земли на нас, мы были бы похоронены под земляным холмом. Конечно, милость Нашего Сеньора все время поддерживала нас, и возможно, что посланы были, как говорит Гомара, сами славные апостолы - сеньор Сантьяго и сеньор Сан Педро. Возможно, что я, великий грешник, не сподобился узреть апостолов и видел лишь Франсиско де Морлу на его темно-гнедом жеребце. Но почему же никто другой из нас, участников, не приметил этого! Неужели мы, ввиду чуда, не построили бы храм, да и городок назвали бы Сантьяго де ла Виктория или Сан Педро де ла Виктория, как назвали его - Санта Мария де ла Виктория. Но дело было не так. Не мы плохие христиане, а Гомара - плохой писака.
Доречі писати хроніку Діас почав у віці 84!!! років користуючися своїми записами та спогадами. Дожив він доречі приблизно до 90 років. Так і згадується Усама ібн Мункиз який народився в рік Клермонської проповіді, а помер вже після того як Салах ад Дін відбив Єрусалим в хрестоносців. Звісно двох прикладів малувато для висновків, але люди які провоювали значну або й більшу частину життя, були багато разів поранені і при тому дожили до глибокої старості зберігаючи ясний розум та тверду пам'ять...
