Про дитинство та впливи...
Зараз згадуючи дитинство я дивуюся від скількох дрібниць насправді залежить те якою буде людина - які були перші враження від багатьох речей, які книжки попадали до рук, які були перші книжки. Наприклад першою книжкою яку я прочитав самостійно коли навчився читати були Гайдамаки в ювілейному подарунковому виданні. Я пам'ятаю темну кімнату, жовте світло настільної лампи та книжка з гарними гравюрами на крейдованому папері і хоч той папір був блискучо білий, але люди на малюнках були темні з глибокими чорними очима... З незвички в мене аж паморочилося в голові з читання але я продовжував та продовжував читати аж доки не за тиждень чи може й більше не прочитав усе.

Чи наприклад бабця історичка зробила подаруночок у вигляді купи підручників з історії Стародавнього Сходу для студентів (а часом і не студентів) спеціалізованих вузів які я читав у віці 9-12 років. Тож звичними картинками мого дитинства були фотографії єгипетських саркофагів та промальовки ассірійських барельєфів "воїни здирають шкіру з полоненого князя такого-то" та інше подібне. В школі в мене була звичка малювати на уроках, що само по собі не дивно, тільки от за виключенням геометричних орнаментів усі інші малюнки зводилися до двох сюжетів - битви в яких багато маленьких фігурок воїнів з мечами, щитами та списами вкорочувало одне одному віку, та будівництва де безліч таких само маленьких фігурок кишіло навколо якихось недобудованих епічних споруд...